варшавська угода

Пілсудський, побоючись імперських амбіцій Росії, прихильно ставився до існування незалежної УНР як буфера між Польщею та Росією;

· чекаючи неминучого удару з боку Росії, Ю.Пілсудський прагнув заручитися підтримкою С.Петлюри;

· через відмову С..Петлюри від претензій на західноукраїнські землі, закріпити своє «право» на цю «міжнародну територію» в очах країн Антанти;

· сконцентрувати увагу та зусилля польського населення на вирішенні зовнішніх проблем і загасити наростаючу соціальну напругу в державі.

21-24 квітня 1920 р. — Варшавська варшавська угода
угода: підписання політичної, торговельно-економічної та військової конвенції між урядами УНР та Польщі. Ці таємні конвенції отримали умовну назву «Варшавська угода».

Основні умови Варшавської угоди:

— Польща визнавала незалежність УНР у межах робота в польщі на фермі
, які мали бути означені угодами з суміжними країнами;

— Директорія і головний отаман С.Петлюра визнавалися найвищою владою в Україні;

— кордон між обома державами встановлювався по річках monitor-press.info
Збруч і Горинь (УНР офіційно погоджувалася на анексію Польщею Східної Галичини);

— також до Польщі відходила Західна Волинь, тобто частина безпосередньої території УНР;

— Польща відмовлялася від подальших територіальних претензій;

— обидві сторони зобов’язувалися не укладати міжнародних угод, спрямованих проти УНР або проти Польщі;

— гарантувалися національно-культурні права українського населення в Польщі, а польського – в УНР;

— конвенція була таємною, за винятком визнання Директорії Польщею, тобто її заборонялося оприлюднювати без взаємної згоди(уперше українські тексти конвенцій опублікував у 1926 р. С.Шелухін; на ратифікацію до сейму конвенції не подавалися).